Через бідність галицькі селяни часто недоїдали та тяжко працювали, тому мали слабкий імунітет до таких хвороб, як холера, тиф, віспа та сифіліс.

У 1890 р. в Галичині від коклюшу померло загалом 18 016 осіб, від дифтерії – 13165 осіб, від червінки (черевного тифу) – 8 865 осіб, від кору – 7 637 осіб, від тифу – 6 546 осіб, від скарлятини – 6 483 осіб, від віспи – 1 816 осіб, на холери – 57 осіб. Тиф, коклюш і дифтерія за десятиліття протягом 1880 – 1890 рр. забрали понад 360 тисяч людей; тільки в Галичині на червінку вмирає щороку стільки людей, скільки у всіх краях коронних Австрії разом, тож в документах санітарної ради ця хвороба позначена “спеціяльною недугою” Галичини.

Найбільше галичанам дошкуляв тиф, про спалахи якого газета «Діло» повідомляла у 1900, 1903 і 1904 рр. Досліджуючи церковні метрики кінця IXX – початку XX століття можна побачити жахливі наслідки цієї епідемії. Наприклад, лише в греко-католицькій метричній книзі за 1899 рік в Горожанці зареєстровано 70 новонароджених, з яких 48 загинули в дитячому віці, переважно у віці до двох років. Тобто 68% від всіх народжених дітей того року – загинули.

У наступному, 1900 році, в Горожанці народилось 95 дітей, лише згідно з греко-католицькою метричною книгою, 43 з яких загинули.

Сторінка із г/к метричної книги народжень с.Горожанка за 1899 рік, де видно масштаби смертей – з перелічених на сторінці 17 дітей вижили лише двоє

В Горожанці на Куті існував спеціальний цвинтар для померлих від тифу.

І ще одна цікава цифра: у 1900 році без участі лікаря та акушерки в Галичині народилося 250 484 дитини, тоді як у Чехії, що перебувала в одних кордонах Австро-Угорщини, лише 4 775. Цю величезну різницю можна пояснити також великою смертністю серед новонароджених. Галичанські батьки народжували частіше, адже хвороби дуже часто забирали їх дітей.

Джерела:
1. https://zbruc.eu/node/69571
2. Газета “Діло” 1900, 1903 і 1904 рр.
3. ДАТО. Метричні книги с. Горожанка г/к обряду 1874-1915 рр.