Горожанка у часі Листопадового Чину

До 105-ої річниці Листопадового Чину

Революційні події, які відбувались на початку листопаду 1918 року у межах Східної Галичини отримали назву Листопадовий Чин. Це була військова операція, організована старшинами Українських січових стрільців (УСС) з метою встановлення української влади і недопущення польського панування над територіями Галичини, більшість населення яких становили українці. Результатом цих подій стало проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

Старшини УСС. Зліва направо: Петро Дідушок, Осип Навроцький, Дмитро Вітовський, Іван Роґульський, Михайло Матчак

Організатором і лідером Листопадового чину був уродженець сусіднього села Медуха – Дмитро Вітовський, сотник Легіону Українських січових стрільців. Основні дії відбувались у Львові у ніч на 1 листопада 1918 року, але після цього вже по всіх містах, містечках і селах Східної Галичини прокотилась хвиля захоплення влади січовими стрільцями.

Очевидно, що село Горожанка також не було винятком. Але де ж знайти свідків тих подій у селі чи хоча б записані розповіді, які б стосувались саме подій, що відбувались у Горожанці? На щастя, деяку інформацію вдалося відшукати завдяки матеріалу кандидата історичних наук Романа Тютенка під назвою “Встановлення влади ЗУНР в с. Гнильче Підгаєцького повіту (за матеріалами щоденника Романа Заклинського)”. Автор матеріалу дослідив рукописи відомого письменника, історика і етнографа Романа Заклинського, який за збігом обставин у період Листопадового Чину перебував у сусідньому селі Гнильче і записав у свій щоденник інформацію “із перших вуст”.

Роман Заклинський (сидить) зі своєю родиною – український письменник, літературознавець, історик, етнограф, педагог, мемуарист, культурно-просвітницький діяч

Отже, Заклинський пише, що перша інформація про встановлення української влади в Галичині у село надійшла аж 4 листопада 1918 року. В Горожанці січові стрільці роззброїли австрійську жандармерію і встановили свою владу. Того ж дня у сусідньому селі Дрищів було організовано віче, де проголошено українську владу, обрано нового війта і міліцію.

Наступного дня, 5 листопада, Р. Заклинський пішов до директора Гнильченської школи п. Теодора Турчана, щоб дізнатись більше новин про події, адже преса у село не надходила кілька днів. Турчан сказав йому, що в сільській канцелярії якраз перебуває український стрілець, комендант с. Горожанка. Пішовши до нього Заклинський дізнався, що вся Східна Галичина, крім Перемишля, а також північна частина Буковини була в руках українського війська. Також комендант Горожанки повідомив, що всюди ситуація спокійна, лише у Львові тривають бої, але він під контролем наших військ. А також, що у Стрию січові стрільці роззброїли австрійські війська, які повертались з фронту.

Теодор Турчан (по центру) зі своєю сім’єю. 1866-1933, українець. Директор школи в Гнильчі, з 1921 – директор школи в Горожанці, вчитель, політик.

У своєму щоденнику етнограф Заклинський описує віче, яке відбулось того ж дня у селі Гнильче. Автор зазначає, що віче відбувалось вдень, коли більшість селян працювали у полі, тому воно було не велелюдним, зібралось близько 80 жителів села. Вступну промову мав п. Теодор Турчан, директор школи, він окреслив тодішній історичний момент, вказав на творення української держави на території західної України та що українці скидають 250-літнє ярмо польське і російське. Також він вказав на потребу порядку в селі і повідомив про створення міліції. Потім на зборах говорили два січових стрільця. Вони повідомили, що військова влада української держави затвердила п. Турчана комісаром с. Гнильче. Один із стрільців прочитав перелік 12 міліціонерів та сказав, що Львів захоплений поляками. Інший оголосив, що ніхто крім міліціонерів не повинен мати зброї, а всі хто її має, повинні принести зброю, разом з амуніцією, до українського комісара. Хто не буде цьому наказу коритися, той буде покараний. Після цих виступів віче завершилося. Отець Шараневич, парох с. Гнильче, відклав свою промову до церковної проповіді або наступного віча.

Комендант с. Горожанка, молодий козак, з допомогою січових стрільців роззброїв австро-угорські військові відділи, жандармерію та встановив українську владу в селах Гнильче, а також у Горожанці та Дрищеві. Зокрема в с. Горожанка він прибув до жандармерії з двома січовими стрільцями і наказав віддати зброю. Жандарми віддали зброю без опору. Австрійський комендант запитав також, про наступні їх дії: залишитися чи виїхати. Українці відповіли, що вони вільні у своїх діях. В результаті, він залишився в Горожанці, а двоє інших жандармів виїхали роззброєні. У Дрищеві в той час був невелика залога австро-угорських військ. У час затишшя на фронті вона займалася впорядкуванням військових кладовищ у селі. Комендант Горожанки прибув до військовиків залоги і наказав здати зброю і виїхати. Вони також без опору це зробили. Р. Заклинський описав коменданта Горожанки, організатора української влади у Гнильчі так: «убраний був у шинелю і бараккову шапку сплескану на поперек і насаджену на потилицю… То дуже молоденький, безвусий хлопець, з майже дитячим лицем; дуже енергійний, спокійний. Він протягом кількох годин зорганізував владу у Гнильчу: установив комісаря, міліцію, відбув віче, був навіть «на шляхотчині» у Гнильчу шукати за збруєю. Загалом той комендант з Горожанки оборотний і спритний хлопець».

Як видно із записів Романа Заклинського, які дослідив науковець ЛНУ Роман Тютенко, становлення української влади під час подій Листопадового Чину на теренах Горожанки і сусідніх сіл відбувалось дуже організовано і швидко. Основну роль у цій місцевій кампанії виконував комендант з Горожанки, ім’я якого нам ще доведеться дізнатись. На жаль, розпочата поляками війна проти ЗУНР не довго дала насолодитись отриманою свободою, але ці події дали надію українському населенню Галичини, що Українська Держава рано чи пізно постане.

Джерела:
1. Тютенко Р., Встановлення влади ЗУНР в с. Гнильче Підгаєцького повіту (за матеріалами щоденника Романа Заклинського). // Історичні пам’ятки Галичини. Матеріали VI-ї краєзнавчої конференції (4. III. 2016). – Львів, 2016. – С.208-213
2. Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника, відділ рукописів. – Ф. 48 (Заклинські). – Оп. 1. – Спр. 151.

Поширити у Facebook


Категорія:

Теги: