Якщо ви раніше цікавились історією Горожанки, то повинні були чути прізвище Гогендорф. Іноді його також пишуть як Хоендорф, Гоендорф або Гондорф.

У книзі Горожанка можемо знайти короткі спогади жителів села про дідича Гогендорфа, який в селі бував дуже рідко, буквально кілька разів на рік. Його маєтком керував єврей, чи то Гальпер чи то Гальшер. В маєтку були склади, комори, але палацу як такого не було. І, що цей маєток ледве зводив кінці з кінцями.

Якщо глянемо на кадастрову карту Горожанки від 1847 року, то власником деяких полів зазначено Hohendorf Edwin. Але стає зрозуміло, що ім’я Гогендорфа вписали на карті пізніше, після виготовлення карти. Спочатку власником цих угідь там вказано Malinowski Stanislaus, але його ім’я викреслено, отже станом на 1847 р. власником був Маліновський, а вже дещо пізніше Гогендорф.

Поле Едвіна Гогендорфа в Солониці на кадастровій карті Горожанки

Едвін Гогендорф (повне ім’я Едвін Мелітон Ян Юліан Стенелен Гогендорф), гербу Набрам, народився 1835 року (метричий запис в Бучачі), його батько Юліан Гогендорф, спадкоємець маєтків в Шутроминцях (зараз село Чортківського району) та мати Зенона Ценська з Бишева, дочка Станіслава Ценського гербу Помян. Дідусь Едвіна – Юзеф Гогендорф, також був власником маєтків в Шутроминцях, але крім цього, що найцікавіше, він мав титул Генерал Війська Польського, лівонський стольник.

Родовий герб Набрам, Вікіпедія

Костел у родовому селі Гогендорфів – Шутроминці, зберігся до наших часів

Також в Едвіна була єдина сестра, Ідалія Марія Гогендорф, яка вийшла заміж за Генрика Ґловацького (гербу Прус), власника маєтків у Кремидові.

Очевидно родинні маєтки в Шутроминцях залишились його сестрі. А Едвіну дістались маєтки в Бишеві, оскільки мати Едвіна була родом із цього села. Згодом він купує частину угідь Станіслава Маліновського в Горожанці, і стає дідичем ще й частини Горожанки.

Одружується Едвін дуже пізно, у віці 49 років, у 1884 році із Марією Мисловською 1862 р.н. (повне ім’я Марія Єлизавета Мисловська) зі Дзвиняча. Її батьки: музикант і композитор Юзеф Мисловський гербу Равіч та Наталія Лянцкоронська

Батьки Марії Мисловської-Гогендорф – Józef Władysław Erazm Mysłowski h. Rawicz (народжений у Коропці, власник маєтків у Дзвинячі біля Заліщиків) та Natalia Adela hr. Mysłowska (hr. Lanckorońska h. Zadora)

Молода дружина Гогендорфа Марія Мисловська походила із мистецької родини, тому любила співати і малювати, про що свідчить альбом її малюнків з нотатками, який зберігається в Національній бібліотеці Польщі (Biblioteka Narodowa).

Один і малюнків з альбому Марії Мисловської-Гогендорф.
Весь альбом тут https://polona.pl/preview/5adc4061-46a4-450d-bd4b-4cce143b3af6

Панська садиба була в Бишеві, тобто Гогендорфи жили там. В Горожанці у Гогендорфів був невеликий будинок та господарські будівлі і склади. На кадастровій карті Горожанки господарський двір Гогендорфа значиться під номером 107 та знаходиться на Дриґанівці. Терирорія двору була велика за площею, поруч також є великий парк та сад. Управителем цього двору був єврей Іцак Гальперн.

Двір Романовських в Горожанці, Кадастрова карта 1847 р.

Двір Гогендорфа позначено на Оглядовій карті імперії Габсбургів 1:25000 (1869–1887)

У Едвіна і Марії Гогендорф було четверо дітей:

• Jan Ewangelista Krzysztof Jerzy Józef Gabriel Kalikst Antoni Dionizy (1884)
• Maria Antonina Justyna (1886)
• Jerzy Franciszek Kazimierz (1893)
• Józef Julian Leon (1898)

Всі діти, крім старшого сина, народжені в Горожанці.

Старший син, Юзеф фон Гогендорф-Стенелен значиться як учень єзуїтського інституту. Приставка “фон” вказує на німецьке дворянство роду Гогендорфів. У спогадах Гогендорфів також часто називають баронами.

Дочка Марія Гогендорф одружилася 24.01.1907 з Рафал Марія Віктор Цивінським гербу Пухала, дідичем Плотичі.

У 1909 році помер голова родини Едвін Гогендорф.

Спадкоємцем маєтку в Бишеві і Горожанці став його син Єжи Гогендорф (повне ім’я польською Jerzy Franciszek Kazimierz Hohendorff, латиною Georgius Franciscus Casimirus), гербу Набрам. Він народився 07 жовтня 1893 року.

Метричний запис про народження і хрещення Єжи Гогендорфа, сина Едвіна, у костелі с. Горожанка

У 1917 році одружився із Йоанною Лось (Joanna Maria Łoś hr. Łoś h. Dąbrowa) (16.05.1892 – 28.09.1939) з с.Чишки біля Хирова. Вона дочка Мар’яна Лося гербу Демброва та Гелени Котарської гербу Пнейня. У подружжя Гогендорф-Лось не було дітей.

З приходом радянської влади дружину Гогендорфа баронесу Йоанну вбили радянські окупанти у Бишеві біля лісу 28 вересня 1939 року, її могила збереглась на старому цвинтарі Бишева. Наведемо спогади про цю подію кількох очевидців

“Я був маленькою дитиною, мені не було й двох років, коли в нашому домі сталася трагедія з баронесою Гогендорф. Вона прийшла до нас, мабуть, йшла в напрямку Залещиків. Вона попросила мого батька організувати виплати працівникам її маєтку в Бишеві (мій батько часто допомагав їй у веденні господарства, переважно під час її відсутності). Під час її перебування в нас до нашої хати увірвалася група місцевих у супроводі командира радянського танка. Баронесу жорстоко витягли у двір, кинули на воза, вивезли за село і по-звірячому вбили біля лісу. Повернувшись до нас додому, радянський офіцер наказав моїй сестрі вилити йому на руки чисту воду з білого тазика, взяв білий рушник і, показово вимивши й витерши руки, заявив: «Я мию руки», після чого вліз у танк і поїхав.”

Автор невідомий, http://wodniki.bloog.pl/kat,0,page,5,index.html?smoybbtticaid=616410

Моя сестра Ванда, переодягнена сільською дівчиною, поїхала до Бишева, в маєток нашої тітки Жанці [ред. Йоанна] Гогендорф. Садиба в Бишеві була не пограбована, але настільки переповнена біженцями, що Ванді там не знайшлося місця.
Незабаром ми отримали жахливу новину. Тітка Жанця, дуже добра людина і дуже добра до людей, була по-звірячому вбита. Сьогодні важко відновити всі подробиці цієї трагічної смерті. Знаю лише те, що невдовзі після візиту Ванди до Бишува тітка Жанця виїхала до Станіславова, а звідти мимоволі повернулася додому, мабуть, забрати частину своїх речей. У Бишеві один із мешканців, українець за походженням, звинуватив її в критиці Радянського Союзу, і спровокований радянсько-український суд засудив її до страти. Вирок було виконано негайно і жорстоко (стріляли невдало), а труп закопали в полі на місці розстрілу. Лише під час німецької окупації брат тітки Жанці, пан Станіслав Лось, переніс останки своєї сестри до сімейної гробниці. Коли через роки, у 1992 році, я доїду до Бишева, ми з братом навряд чи знайдемо родинну гробницю Гогендорфів на порослому чагарником кладовищі. Розкидані кістки видніються через отвір, пробитий в основі.

Тітка Жанця Гогендорф, людина повна життя, особистого шарму та енергії, яка любить молодь і тварин, подорожі та пригоди. Пам’ятаю, як під час кінної прогулянки з Водників до Бишева (тітка Жанця інколи брала мене до себе) вона з великим інтересом запитала мене про роман, який я намагалася написати. Більше ніхто не сприймав серйозно літературні амбіції десятирічної дівчинки. Ця дуже добра людина трагічно закінчила життя. Після того, як більшовики прийшли, вона виїхала до Станіславова, що було розумним кроком, але, як каже Коссак-Щуцька в Пожозі, «кожна істота йде своєю дорогою до своєї долі і долі». Вона повернулася на один день до Бишева, мабуть, щоб щось забрати зі своїх речей, і тут її схопили і під приводом критики Радянського Союзу жорстоко розстріляли біля лісу. Зараз ми будемо шукати її могилу.
Багатий ґрунт бишівських пагорбів уже чорніє. Від садиби тітки Жанці не залишилося й сліду, а кладовища два. Одне виблискує новими хрестами та написами українською. Друга, частково польська, частково українська, вкрита молодою вільхою. Як у цій хащі знайти могилу? На допомогу нам приходить літній, сильно кульгаючий чоловік. Спочатку він не розуміє, про кого йде мова. Ім’я Гогендорф для нього нічого не означає, але коли йому сказади про «жінку, яку вбили в 1939 році», він оживає: «О, пані баронеса!» і веде до захованої серед кущів гробниці родини Гогендорфів. Саме сюди вже під час німецької окупації було перенесено тіло тітки Жанці. Сьогодні гробниця зруйнована. Складені залишки біліють. Табличка вирвана. Навіть фігура Матері Божої, що вінчає могилу, має відрубану голову. У гущавині молодого лісу перевернуті хрести та фігури. Тиша і дикість. І навіть зараз, коли я пишу ці слова в усамітненні свого канадського дому, я сповнена жаху від цієї покинутості та забуття. Після короткої молитви та кількох фотографій ми залишаємо цвинтар. Наш випадковий провідник, за давньою сільською традицією, погодившись допомогти мандрівникам, відмовляється від оплати.
Тепер дорога серед полів веде до Горожанки. Горожанка майже місто. широка дорога, якийсь більший магазин, на мізерний товар якого я з цікавістю оглядаю. Мені все здається дуже поганим і неякісним. Багато неквапливих, незважаючи на будній день, людей. Під’їжджаємо до церкви, точніше перед будівлею, яка колись була церквою. Суцільні стіни стоять, хоч дах протікає. Розбиті двері та вікна. Від інтер’єру не залишилося й сліду. Піднімаємося на пагорб, де колись стояв побудований на фундаменті фортеці XVII століття будинок наших друзів подружжя Романовських. Широкий вид на навколишні пагорби та поля. Яка це прекрасна країна і як далеко від неї відійшли її колишні мешканці, яких доля розкидала по Польщі, США та Канаді.

Анна Стравінська-Марти “Роки жахів: 1939-1941”, Канада 1997

Метричний запис про смерть Йоанни Гогендорф

Барону Єжи Гогендорфу вдалось виїхати в Польщу, де він одружився вдруге на Стефанії Флорчак родом із Галича, випускниці історико-філософського факультету Львівського університету. У подружжя є син Ян Гогендорф, який мешкає в Кракові, Польща.

Помер останній дідич Горожанки Єжи Гогендорф 08 лютого 1981 року у віці 87 років. Похований на цвинтарі Побітно у Ряшеві, Польща.

Зараз територія двору Гогендорфів в Горожанці забудована приватними будинками, сюди переселяли жителів нижньої вулиці Дриґанівки-Волощини, які жили біля річки, адже у 1960-х рр. вирівнювали її русло і будинки опинились на новій траєкторії течії. Тобто всі будинки у теперішній Ксьондзовій вулиці від Воліцьких до Білінських (Бараболюків) побудовані на панському грунті. Власне, панський будинок (не палац) був розташований там, де зараз подвір’я Сабатовичів та Білінських. А поля позаду двору й досі називаються За Садом, В Щепах. До речі, дотепер збереглася одна яблуня з панського саду на городі в Бараболюків-Білінських.

Джерела:
1. Сурмачевський В.Я., Бабак Д.Й., “Горожанка”, Галич, 2002
2. http://www.antoniego26.pl/genealogia/hohendorff.htm
3. http://myszkowscy.pl/r3211.html
4. https://polona.pl/preview/5adc4061-46a4-450d-bd4b-4cce143b3af6
5. https://www.geni.com/people/Marianna-El%C5%BCbieta-von-Hohendorff-Mys%C5%82owska-h-Rawicz/6000000087093122985

Читайте також:
Двір Романовських в Горожанці