Горожанка до 1438 року належала галицькому каштеляну Яну Колі гербу Юноша (Jan Koła z Dalejówa herbu Junosza), який засідав у сусідньому Деліїві, тому у документах писали “Ян Кола з Далеюва”. Він спонсорував будівництво костелу в цьому селі, також деякий час був галицьким земським суддею. У шляхтича було багато дітей, але цікаво, що чотирьом із них він дав своє ім’я – Ян. Тому, щоб розрізняти братів між собою, у документах того часу додавали якусь приставку, а також їх статус, проте всіх їх називали “Колюшко” (від батьківського прізвища Кола).

У 1574 році власником села зазначено Єроніма Маковецького гербу Помян (Hieronim Makowiecki herbu Pomian), який передає Горожанку у власність своєму брату Яну Маковецькому. За Маковецьких, у 1578 році, Горожанка отримала міський статус, Магдебурзьке право, яке передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів-власників міст і створення міського самоврядування. У 1604 році село переходить від Войцеха Маковецького до Миколая Маковецького (Mikołaj Makowiecki), який потім став каштеляном. Він будує перший дерев’яний костел в Горожанці близько 1615 року. В 1656 році Горожанка переходить у власність його синам Рафалові (староста Трембовельський) і Петру. В 1722 році село належить Зофії Маковецькій і її чоловіку Юзефу Стадницькому (Józef Antoni Stadnicki), каштеляну любачівському.

Станом на 1777 рік власником Горожанки і його присілків Село, Волощина і Бурти був князь Мацей Яблоновський гербу Прус III (Maciej Jabłonowski, książę herbu Prus III), політик і член Центрального Уряду в Галичині, також був послом на Сейм у 1778, 1780 і 1784 роках.

Під час володіння Яблоновським проводиться кілька інвентаризицій “добр” Горожанки, а також записуються детальні статистичні дані. Всю цю інформацію на ще потрібно обробити і вивчити.

Наступним дідичем Горожанки і всіх її присілків став Францішек Ільсінґег гербу Гриф (Franciszek Ksawery Ilsinger herbu Gryf), перший запис про це знаходимо у 1799 році. У церковних метриках зазначено, що він є доктором медицини. Родина Ільсінґерів володіла кількома кам’яницями у центрі Львова, зокрема нам відомо про будинки №280 та №282 у їх власності. Дружина Ільсінґера, Анна, значиться фундаторкою горожанського костелу.

Донька Ільсіґерів, Юзефа, стала правонаступницею їх маєтків, а отже і завидною нареченою. В 1814 році, у віці 17 років, вона виходить заміж за Юзефа Бабецького гербу Холєва (Władysław Ksawery Babecki herbu Cholewa), з с. Медова, з яким у них народжується двоє дітей – Владислав і Анна Бабецькі, які і стануть майбутніми дідичами Горожанки.

Юзеф Бабецький рано помирає, а його дружина виходить заміж вдруге – за Максиміліана Хоєцького гербу Любич (Maksymilian Ksawery Chojecki herbu Lubicz). Так, на 10 років (1822-1832) в Горожанки з’являється новий господар – Хоєцький, який активно відбудовує палац на місці старого оборонного замку. У Хоєцьких було двоє дітей: донька Ксавера Сабіна (Моравська) і син Титус Мельхіор, який помер у віці двох років.

Максиміліан Хоєцький помирає, і у 1832 році Юзефа Ільсінґер виходить заміж втретє – за Владислава Вільчопольського гербу Нечуя (Władysław Wilczopolski herbu Nieczuja), власника маєтків Поповичі (Popowice). З новим прізвищем Юзефа Вільчопольська виступає фундаторкою греко-католицької церкви в Горожанці.

Вільчопольскі були останніми дідичами, які володіли Горожанкою з усіма її частинами: власне Горожанкою (Замком), а також Селом, Волощиною, Буртами. Надалі вони розділили маєтки між найстаршими дітьми Юзефи, від шлюбу з Бабецьким.

Владиславу Бабецькому гербу Холєва (Władysław Ksawery Babecki h. Cholewa), сину Юзефи Ільсінґер від першого шлюбу, у 1838 році дістається у спадок фільварок Бурти, який ще називали Село, в Горожанці. Відтак, маєтки в Горожанці поділені між нащадками Бабецьких. Палац на Буртах не міг зрівнятись з тим, що перебудований із замку в Горожанці, але також був доволі ошатним і мав усі атрибути тогочасного шляхетського двору, включаючи сад, клумби і парк для прогулянок. Землі на Очеретах, за Гаєм, на Зеленій, на Мелівці, на Долинах, на Горах тепер належать Бабецькому.

Наступними після Владислава Бабецького власниками Бурт були Лемпіцькі, а саме Людвік Лемпіцький гербу Юноша (Ludwik Łempicki z Łempic h. Junosza,) та його дружина Кароліна Лемпіцька з роду баронів Хаґенів (Karolina Maria Jadwiga Salomea Łempicka bar. Hagen-Schverin). Коли саме і за яких умов маєтки перейшли до них від Бабецьких, нам поки-що не відомо, але це відбулось близько 1870 р. Вже 1878 року Людвік Лемпіцький помирає і залишає маєтки дружині, Кароліна Лемпіцька значиться власницею Бурт на тогочасних кадастрових картах. Ці дідичі не жили у маєтку на Буртах.

У 1839 році сестра Владислава, Анна Бабецька, виходить заміж за Станіслава Маліновського гербу Сліповрон (Stanisław Malinowski h. Ślepowron), власника маєтків Кремидів, який був на 18 років старшим від неї. Сім’ї у спадок дістається маєтки Горожанка Замок і Волощина. У 1847 році в Горожанці складають першу детальну кадастрову карту. У 1848 відбувається так звана “весна народів” – революція в Галичині, внаслідок якої відбулась селянська реформа в Австрійській імперії, скасування панщини і перехід до капіталістичного розвитку.

Не знаємо, що трапилось у Маліновських, чи раптова фінансова скрута чи надлишок маєтків, якими володіла родина чи таки скасування панщини, але у другій половині XIX ст. вони продають фільварок Волощина дідичу Бишева – барону Едвіну Гогендорфу (bar. Edwin Meliton Jan Julian Hohendorff herbu Nabram), залишаючи за собою лише Горожанку Замок. Гогендорф має свій двір на Дриганівці, який складається з господарських будівель і будинку для керуючого. Самі ж Гогендорфи живуть у Бишеві. Маєтком керує найнятий єврей Іцак Гальперн. По смерті Едвіна Гогендорфа у 1909 році, маєток у спадок отримала донька Гогендорфів – Марія Гогендорф Цивінська, яка вийшла заміж за Рафала Цивінського гербу Пухала, дідича Плотичі. Нові власники здавали землі в оренду іншому дідичу Горожанки – Романовському.

У 1872 році донька Маліновських, Йоанна, виходить заміж за Ігнація Романовського гербу Божа Воля (Ignacy Romanowski h. Boża Wola) і вони стають дідичами Горожанки Замку. Селяни часто мали конфлікти з цими панами і неодноразово доходило до бунтів.

По смерті голови сім’ї в 1911 році син Романовських, Александер (Aleksander Andrzej Romanowski h. Boża Wola), займає місце батька і починає управляти маєтком в Горожанці. Він одружується з Амброзиною Ґродзіською гербу Лада (Ambrożyna Maria Grodziska h. Łada), успішно веде справи, торгує худобою на ринках Львова, Кракова, Відня.

У 1929 році власником Бурт вже значиться Едмунд Васильковський гербу Корчак (Edmund Wasilkowski h. Korczak) і його дружина Зеновія Бєрнацька гербу Порай (Zenobia Poraj-Biernacka). Вони також були власниками маєтків у Новосілці біля Коропця (тепер с. Садове). Згодом Бурти були розпарцельовані (поділено ґрунти на невеликі ділянки) і заселені польськими колоністами.