Мале містечко, розташоване у вузькій і довгій долині, вздовж річки Княгиня, яка сьогодні значиться на картах як Горожанка (пол. Horożanka).

Давніше Горожанка становила для себе окрему гміну, а пізніше до неї було приєднано два граничні села, які іменувалися Бурта (на північ) і Волощина, розташована південніше. Назва річки Княгиня існує ще і сьогодні між місцевим населенням. Бере вона початок у селі Дрищеві, на північ із джерела так званого “Вікно”, а впадає у Дністер нижче Устя-Зеленого.

Поля Горожанки в деяких місцях рівнинні, а в інших горбисті із середньою урожайністю, переважають вапняні грунти. У горі Волощини знаходяться значні поклади вапна.

До Підгаєць 21 км, найближча потягова станція – Галич.

У містечку є костел, церква, школа двокласна, пошта. На водах Княгині працює 4 млини. Господарка польова в гміні ведеться неспішно. Крім звичайних сортів зерна, вирощують різні трави для худоби. З худоби переважає велика рогата і вівці.

Горожанка виступає в городських актах і всіх тогочасних документах, як містечко. В останні десятиріччя дано їй назву, як всім, хоча базари тижневі і дорожні ярмарки завжди відбувалися. Тільки у 1893р. старанням гміни признано ту місцевість містечком. Горожанка та її околиці належала до родини Курдвановських, яка посідала значне місце на Русі і володіла значними багатствами в галицькій землі. Він був відомий громадський діяч. Ця шляхетна родина, а зокрема Михайло Курдвановський і Микола Маковецький, фондували також костел у 1727 році. Після тих родин володіли Горожанкою Малиновські, а накінець – Романовські і Гогендорфи. Домашнє господарство, зокрема під наглядом останнього, розвивається.

У містечку проводиться в рік 16 ярмарків, на які заїжджаються люди з десятимильної округи. Відбувалися ярмарки завжди в наступні дні по великодніх святах українських.

Наприклад, у другу середу по великодніх українських святах, на так званий “Рахманський Великдень”. Місцевий люд пов’язує цей, день з повір’ям, що в цей час припливають з водою шкаралупки з освячених яєць, котрі з’їли невільники, що залишились у полоні в татар і турків.

Матеріал взято з книги “Powiat Podhajecki” Mikolaj Niedzwiecki.

21 жовтня 2011