До Другої світової війни єврейські громади були важливою частиною соціальної та економічної структури багатьох міст і містечок Галичини. Вони становили велику частину населення і були активно залучені в торгівлю та ремесла. Майже в кожному містечку діяли синагоги та єврейські освітні заклади.

Загальні риси життя євреїв у Галичині:

• Релігійне життя зосереджувалося навколо синагог та єшив (релігійних шкіл).
• Економічна діяльність, тобто торгівля, ремесла та дрібне підприємництво.
• Культурне життя було багатим, з власними традиціями, мовою (їдиш) та освітніми закладами.
• Відносини з українським та польським населенням були складними, часом напруженими, але часто й кооперативними.

Євреї почали селитися в Горожанці ще у XVI столітті, утворивши компактну общину. Згідно зі “Списком євреїв і караїмів Землі Галицької і повітів Теребовлянського і Коломийського в 1765 році”, який уклав доктор Маєр Балабан, в містечку Горожанка проживало 24 особи єврейської національності. Під час Першої світової війни велика частина єврейського населення покинула село, перебравшись переважно у Північну Америку. Станом на 1921 рік, після закінчення війни, в селі проживало 95 євреїв.

Spis żydów i karaitów ziemi halickiej i powiatów trembowelskiego i kołomyjskiego w r. 1765, Bałaban Majer, 1909

Місцеві євреї збирались на богослужіння у звичайному будинку, що служив їм за синагогу. Найближчі великі синагоги знаходились у Завалові, Підгайцях, Більшівцях, Монастириськах. Реєстрові метричні книги новонароджених євреї вели у Завалові. Проте записи про одруження євреїв з Горожанки можна знайти також в інших найближчих містечках і містах.

Досліджуючи метричні записи із синагог у Завалові, Підгайцях і Більшівцях та інші архівні документи, можемо достеменно встановити прізвища євреїв Горожанки: Тейхер (Teicher), Нісішес (Nisiches), Ягер (Jaeger), Фукс (Fuchs), Rieder (Ріедер), Ґеллер (Geller), Аустріц (Austritz), Бенчер (Benczer), Ейзіґ (Eisig), Ґолдфрід (Goldfried), Герш (Hersch), Ґотліб (Gotlieb), Тейхберґ (Teichberg), Ростольдер (Rostolder), Ґроссфельд (Grossfeld), Рубін (Rubin), Гальперн (Halpern), Маннгейм (Mannheim), Лемперт (Lempert), Шульман (Schulmann), Вейдман (Weidmann), Роттер (Rotter), Апфельбаум (Apfelbaum), Мардер (Marder), Фінк (Fink), Поппельбаум (Poppelbaum), Зомер (Zomer), Чансберг (Chansberg), Лейзер (Leiser), Роттенберґ (Rottenberg), Оренцвейґ (Orenzweig), Розенбанд (Rosenband). Жодного з носіїв цих прізвищ на даний момент у селі вже немає.

Станом на 1870 рік у списку виборців Горожанки перебувало два євреї – Авраам Тейхберг (торговець) та Хаскель Тейхер (різник).

Євреї Горожанки займались торгівлею та ремісництвом, про що свідчить запис у Адресній книзі Галичини (Księga adresowa Galicji), де зазначено осіб, задіяних у виробничих і торгових сферах.

Księga adresowa obejmująca adresy fabrykantów, przemysłowców, przedsiębiorstw górniczych, artystów, kupców i t. p. posiadających swe zakłady w Galicyi, Jan Burger, 1896

З цього довідника можемо довідатись, що станом на кінець 19 століття, коли єврейське населення Горожанки було наймасовішим за весь час, корчмою і крамницею в Горожанці завідував Яґер Вольф, також крамниці в селі тримали Яґер Моріц і Тейхер Авраам, скупкою яєць займались Ґеллер Самуель та Яґер Моріц, заготівельниками худоби, тобто м’ясниками, були Нісішес та Ріедер, торгівлею борошном займався Бенчер Лейзер, перукарем був Фукс, кравцями – Аустріц та Ґеллер.

У книзі “Горожанка” В. Я. Сурмачевського і Д. Й. Бабак є кілька згадок про євреїв, їх заняття і побут у спогадах місцевих жителів. Так ми можемо дізнатись єврейку Марію, яка жила під горою біля базару, вона кожної середи випікала смачні булочки і хліб, які продавала на базарі. Про найбагатшого єврея – Тейхера, який мав гуртівню товарів для дрібніших торговців. Про Шмілька і Шмільчиху, які мали невелику крамничку на Волощині. Про сестер Вольок, які торгували у корчмі в центрі села. Про двох братів Уланів, які мали ковбасний цех у селі. Про Єшка, який був м’ясником. Про Гальпера, який керував панським маєтком на Дриґанівці.

Більшість єврейського населення були знищені під час Голокосту. Багато євреїв загинули в гетто та концентраційних таборах, або були вбиті на місці. Також велика частина євреїв у повоєнні роки втекла за океан, зокрема у США та Канаду, у пошуках кращої долі.

Список прибулих пасажирів для імміграції у США, 1922

У цьому списку можемо побачити імміграцію у США в 1922 році сім’ї євреїв з Горожанки, Леона і Анни Лемперт (Нісішес), їхньої доньки Сали та брата Мозеса Нісішес-Тайхера. У графі “Рід занять” голова сім’ї вказав “barmen”, що за мовою того часу можемо трактувати як “корчмар”.

Надгробна плита сім’ї Лемпертів, які емігрували з Горожанки у США в 1922 році

Дослідження єврейської історії Горожанки дозволяє нам краще зрозуміти багатогранну історію села та внесок різних етнічних груп у його розвиток. Збереження пам’яті про єврейських мешканців є важливим для підтримання культурної спадщини регіону.

Джерела:
1. Spis żydów i karaitów ziemi halickiej i powiatów trembowelskiego i kołomyjskiego w r. 1765, Bałaban Majer, Kraków : Akademia Umiejętności, 1909.
2. Księga adresowa obejmująca adresy fabrykantów, przemysłowców, przedsiębiorstw górniczych, artystów, kupców i t. p. posiadających swe zakłady w Galicyi, Jan Burger, 1896
3. Горожанка, В. Я. Сурмачевський, Д. Й. Бабак, Галич, 2002
3. https://legacy.jri-poland.org/databases/jridetail_2.php
4. https://www.geni.com/people/Anna-Lempert/6000000107565000073